3-го березня моїй мамі могло б виповнитися 54 роки. Але вже більше року її немає з нами. 31 березня 2012 вона померла. 3,5 роки мама мужньо боролася з тяжкою хворобою. Дійсно мужньо. Вона ніколи не жалілася, і навіть, підбадьорювала нас. У мене була найкраща мама. Вона була надзвичайною людиною. Моїм найкращим другом. ЇЇ любов робила мене кращою. Я не знаю чому її вже немає з нами, чому їй довелося пережити той біль. Вона дуже хотіла жити. Мама так мріяла про онуків, і коли дізналася про мою вагітність - начебто отримала друге дихання. Ми думали, що сталося диво... Коли народився Остапка, мама приїжджала за 450 км нянькатися з ним. Вона так хотіла почути як він розмовляє, побачити як він росте. Та не судилося... Мама дуже любила онучка, і Остап її. Він ще пам`ятає "бабу". Ця листівка в пам`ять про мою мамочку. Там слова для неї. Бо для мене мама була, є, і буде. Назавжди у моєму серці...
Квіти для тебе, моя рідна...
